адвокаты по гражданским делам харьков

 

Верховний Суд України висловив правову позицію щодо визнання поруки припиненою.

sud.jpg.pagespeed.ce.iYKu-I-SOR

Постанова Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі  № 6-190цс14.

 

sud.jpg.pagespeed.ce.iYKu-I-SORСуд зробив правовий висновок, про те, що пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й був зобов’язаний пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Пунктом 6.5 кредитного договору від 10 липня 2006 року передбачено, що кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у разі невиконання позичальником умов цього договору за умови попереднього (за тридцять днів) повідомлення позичальника рекомендованим листом.

Так, у справі, яка переглядається, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов’язань боржника за кредитним договором.
У зв’язку з порушенням боржником виконання зобов’язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і пункту 6.5 кредитного договору використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши 5 лютого 2010 року претензію-повідомлення (вимогу) про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов’язаних із ним платежів.
Отже, пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й був зобов’язаний пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов’язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Ознайомитись із повним текстом можна за наступним посиланням:

https://cases.legal/ru/act-uk1-42576421.html

 

 

Верховний Суд України висловив правову позицію, що втручання держави в право особи на мирне володіння майном шляхом його витребування на користь держави є обґрунтованим, якщо таке втручання переслідує «суспільний», «публічний» інтерес та є пропорційним визначеним цілям.

razdel_imushestva_posle_smerti_supruga_kak_prohodit

Постанова Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15.

 razdel_imushestva_posle_smerti_supruga_kak_prohoditВідповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слід оцінювати три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону – нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу.
Принцип «пропорційності» передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов’язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
Зазначаючи в заяві про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого протоколу, заявник не вказує на порушення принципу «пропорційності» й на те, що він несе «індивідуальний і надмірний тягар» у зв’язку з витребуванням земельної ділянки на користь держави.
Встановлені судом під час розгляду справи обставини й факти, з огляду на зміст «суспільного», «публічного» інтересу у вимогах заступника прокурора Київської області, не дають підстав для висновку про порушення принципу «пропорційності», а тому позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави є обґрунтованим.

Ознайомитись із повним текстом можна за наступним посиланням:

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/%28documents%29/1DD577F3125FE4F0C2257F2B003E3C46

Верховний Суд України висловив правову позицію, що суд може визнати договір дарування недійсним, якщо особа на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, доведе неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання.

Договір дарування

Договір дарування

Постанова Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16.

Суд може визнати договір дарування недійсним якщо особа на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, доведе неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання.

Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
При зверненні до суду, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку — неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.
Наявність чи відсутність помилки – неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз’яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров’я та потреба у зв’язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Ознайомитись із повним текстом можна за наступним посиланням: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/%28documents%29/FB9C28E370B9FF08C2257F87002CDACC

Адвокатское объединение «ПравникЪ»

Адвокатское объединение «ПравникЪ» оказывает юридические услуги населению, а также осуществляет полное юридическое сопровождение деятельности фирм, компаний, предприятий и организаций, расположенных в Харькове и Харьковской области. В настоящее время наша компании является одной из старейших юридических фирм в Харькове с постоянно растущей юридической практикой. Юристы нашей компании являются высококвалифицированными специалистами в области украинского права, пользующимися заслуженной известностью в связи со своими профессиональными знаниями.

Услуги для бизнеса

 

Услуги для граждан

Разработка сайтов Киев   Создание сайтов Харьков Сумы

Полезные статьи

Часто на нашем сайте ищут:
юридическая консультация харьков -  юрист онлайн харьков -  консультация юриста харьков -  юридическая консультация харьков -  адвокат харьков -  юридические услуги харьков -  юрист харьков -  развод суд харьков -  юридическая регистрация харьков -  юридическая помощь харьков -  ликвидация предприятия харьков -  регистрация юридического лица харьков -  услуги адвоката харьков -  регистрация организации харьков -  банкротство предприятия харьков -  юридические услуги харьков -  адвокат по уголовным делам харьков -  юрист адвокат харьков -  консультация адвоката харьков -  адвокат в суде харьков -  услуги юриста харьков -  адвокат цена харьков -  помощь юриста харьков -  помощь адвоката харьков -  адвокатские услуги харьков -  адвокаты по гражданским делам харьков -  юридическая консультация в украине харьков -  адвокат в харькове -  юридические услуги харьков -  юридические услуги в харькове -  стоимость услуг адвоката харьков -  адвокат по дтп харьков -  семейный адвокат харьков -  услуги адвоката харьков -  юридические консультации харьков -  юридические услуги в украине харьков -  адвокат по семейным делам харьков -  консультация юриста харьков -  юридическая консультация в харькове