Статьи

 

Строки оскарження рішень податкової

podatkova
КАС ВС висловив позицію щодо строків судового оскарження рішень ДФС, які не стосуються грошових зобов’язань, після їх оскарження в адмінпорядку.

Як повідомляє сайт Верховного Суду supreme.court.gov.ua,

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку скаргу ТОВ «ТРЕЙД БУДАЛЬЯНС» у справі за позовом ТОВ «ТРЕЙД БУДАЛЬЯНС» до ДФС України.

У цій справі судовими рішеннями було повернуто позовну заяву позивача щодо оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової  накладної  в  Єдиному  реєстрі  податкових  накладних (ЄРПН), оскільки останній пропустив тримісячний строк звернення до суду з позовом. Скаржник зазначив, що в податкових спорах застосовуються положення п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, а тому строк позовної давності щодо оскарження рішення контролюючого органу становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв’язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

Отже, спірним у цій справі було питання застосування строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов’язання її зареєструвати після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення.

Колегія суддів у складі судової палати прийняла рішення про відмову в задоволенні касаційної скарги ТОВ «ТРЕЙД БУДАЛЬЯНС» з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов’язок, в КАС України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Суд вказав, що у п. 56.18 ст. 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас згідно з п. 56.19 ст. 56 цього Кодексу в разі, коли до подання позовної заяви до суду проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та ст. 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору коротші, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов’язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов’язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов’язань або інші рішення) об’єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи – платника податків та у діяльності суб’єктів владних повноважень – контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов’язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв’язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, тоді як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Суд зазначив, що спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, які не пов’язані з нарахуванням грошових зобов’язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов’язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.

Отже, Верховний Суд сформулював такий правовий висновок.

Із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним ч. 4 ст. 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов’язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження – абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

 

Постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19) – http://www.reestr.court.gov.ua/Review/85033140.

Обшук з адвокатом

c9106a47b2fd60ee1651a7d6

Виконуючий обов’язки генерального прокурора України Юрій Севрук направив розпорядження до керівників регіональних прокуратур щодо забезпечення участі сторони захисту у слідчих та інших процесуальних діях

Відповідний лист Генпрокуратури став результатом роботи Консультативної ради при ГПУ, яка тривалий час наполягала на виконанні положень Кримінального процесуального кодексу України щодо допуску адвокатів до місця проведення обшуку, навіть у випадку прибуття представників сторони захисту із запізненням.

У листі Севрука зазначено, що до кожного учасника кримінального провадження повинна застосовуватись належна правова процедура, а жоден невинуватий не повинен бути звинувачений або підданий необґрунтованому процесуальному примусу.

Разом з тим, у ГПУ визнали, що усупереч зазначеним вимогам, слідчі допускають випадки недопущення адвокатів до участі у проведенні обшуків та інших процесуальних дій.

«Вивчення відповідних матеріалів із цього питання засвідчило, що ці факти є поодинокими», — вказано у документі.

Згідно з українським законодавством, підозрюваному, обвинуваченому надано право на захист, право збирати і подавати докази, брати участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, реалізовувати свої процесуальні права. Зокрема, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані забезпечити їм реалізацію права на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ними або призначеного захисника, який відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 46 Кодексу має право брати участь у проведенні процесуальних дій, що проводяться за участю підозрюваного.

Генпрокуратура звернулася до своїх підрозділів з рекомендацією вжити невідкладних заходів, спрямованих на забезпечення прав адвокатів брати участь у слідчих діях з метою реалізації конституційного права осіб на кваліфікований захист.

%d0%b3%d0%bf%d1%83

ВССУ узагальнив практику в справах про зняття арешту з майна.

photo

Пленум Вищого спеціалізованого суду з рогляду цивільних і кримінальних справ України прийняв постанову «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

photoЯк повідомили у ВССУ, наявна на сьогодні з цього питання постанова Пленуму Верховного Суду була прийнята ще у 1976 році (вносились лише кілька змін), і, звичайно, наразі вона вже об’єктивно не може забезпечити суддів щодо вирішення багатьох спірних питань судової практики. Адже у 1996 році було прийнято Конституцію України, а з 1 січня 2004 року набрав чинності новий ЦК України, який розвив конституційні положення про захист права власності, втратив чинність Закон про власність, 4 листопада 2010 року в новій редакції прийнято Закон про виконавче провадження, в який постійно вносяться зміни, і нещодавно набрав чинності новий КПК України, а багато питань переплітаються з ним.

Тому у постанові роз’яснено положення, які судовою практикою по-різному застосовуються, є неоднозначними та по-різному тлумачаться у процесі правозастосування. При цьому надані судам роз’яснення базуються лише на матеріалах судової практики та судових рішеннях.

Зокрема, у постанові Пленуму судам роз’яснено такі питання:

— розмежовано способи судового захисту, а саме: хто і за яких передумов має право на звернення з позовом про зняття арешту з майна в позовному провадженні, а хто має право лише на оскарження дій державного виконавця чи іншої особи (слідчого) при накладенні арешту на майно;

— спірні питання, пов’язані із застосуванням норм Сімейного та Цивільного кодексів України щодо належності майна на праві спільної сумісної власності членів сім’ї та подружжю, яке виключається з опису, та розмір часток цього майна;

— висвітлено різницю між арештом майна та описом майна та інші спірні питання.

З повним текстом постанови можна ознайомитись за наступним посиланням:

https://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VRR00200.html

Пресс-конференція «Діти — патрульні: у Харкові стартував набір в кадети»

photo

photo04 жовтня 2016 року о  13:00 в пресс-центрі Status Quo відбулась пресс-конференція на тему: «Діти — патрульні: у Харкові стартував набір в кадети».

Були присутні спікери:

  • Сергій Перепелиця — адвокат, партнер Адвокатського Об’єднання «Правник»
  • Марина Кульбачна — пресс-служба управління патрульної поліції в в Харківській області;
  • Олексій Курцев — президент ОО «Всеукраїнське студенське братство «Еліта Нації»;
  • Константин Бугайчук — завідуючий науково-дослідницької лабораторії з питань протидії злочинності.

Крім того, повідомляємо, що для реєстраціїї у проекті «Кадети поліції» необхідно заповнити анкету (до 10 жовтня) на сайті: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeCtzjSC3EoyQQ56Iq6LCKFsR3MlYzZoptLI5UQX538AKrduw/viewform

З більш детальною інформацією та відео можна ознайомитись за наступним посиланням: https://www.sq.com.ua/rus/news/konferents_zal/04.10.2016/press_konferentsiya_deti_patrulnye_v_harkove_startoval_nabor_v_kadety_otchet/

Складання кваліфікаційних іспитів у місті Києві призупинено.

i

iНААУ наголошує, що наразі складання кваліфікаційних іспитів у м. Києві призупинено. Рішенням Ради адвокатів України рекомендовано звертатися до КДКА інших регіонів.

В зв’язку з великою кількістю запитань, що продовжують надходити на “гарячу лінію” НААУ,  прес-служба надає наступне роз’яснення:

За законом “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” кваліфікаційні іспити складають у КДКА регіону за місцем проживання. Водночас, встановлено, що в м. Києві не створено КДКА відповідно до вимог профільного закону. Відтак у існуючої в столиці юридичної особи з такою назвою відсутні повноваження щодо вчинення дій з прийняття кваліфікаційних іспитів.

Іспити в м. Києві призупинено на підставі висновків про допущені порушення при створенні КДКА в м. Києві та встановленого факту про відсутність такої комісії в м. Києві. Про це ідеться у Рішенні РАУ № 153 «Про затвердження Висновку спеціальної тимчасової комісії з перевірки діяльності органів адвокатського самоврядування міст» від 11 червня 2016 року.

Тимчасово, до формування легітимного складу КДКА м. Києва, іспити в столиці призупинено у відповідно до Рішення РАУ № 156 «Про деякі питання реалізації Висновків спеціальної тимчасової комісії з перевірки діяльності органів адвокатського самоврядування міста Києва”. Зокрема, п. 2 цього рішення дозволено особам, які відповідно до Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, порядку складення кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні мають право складати кваліфікаційний іспит у місті Києві, складати його у будь-якому іншому регіоні України до формування, згідно з приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», складу КДКА міста Києва, утвореної відповідно до рішення РАУ від 11 червня 2016 року No154.

Проведення іспитів у період з 11 червня 2016 року в м. Києві є невиконанням рішень вищого органа адвокатського самоврядування.

Стаття 57 закону “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачає, що Ради адвокатів України є обов’язковими до виконання всіма адвокатами. Відтак, особи, причетні до невиконання таких рішень, можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому законом.

Окрім того, ст. 62 Правил адвокатської етики передбачає, що адвокати, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, зобов’язані неухильно виконувати свої повноваження згідно законодавства, приймати участь в роботі органів адвокатського самоврядування, до яких їх обрано, дотримуватись вимог закону та актів НААУ, не допускати дій чи бездіяльності, що завдають шкоди адвокатурі в цілому, або блокують роботу окремих органів адвокатського самоврядування

Дозвіл суду на виїзд дитини за межі України без згоди одного з батьків не абсолютний.

xvatit_mesta_v_detskom_sadu_001

xvatit_mesta_v_detskom_sadu_001Конфліктуючи між собою батьки намагаються помститися один одному і це звичайно негативно відображається на інтересах дитини. Розповсюджений засіб впливу — це ненадання одним із батьків дозволу на виїзд дитини за межі України. У цьому випадку такий дозвіл може  надати суд, але при наявності спеціальних підстав визначених законодавством.

В цій справі мати в суді доводила, що дитина потребує лікування в Німеччині, а батько добровільно не надає дозвіл, що підтверджувалось телеграмами із пропозиціями з’явитися до нотаріуса і підписати документ. У суді батько заявив, що лікування є надуманою причиною, а дозвіл він не надає оскільки навіть не знає до якої країни може мати з дитиною поїхати і чи повернеться.    

Суд першої інстанції задовільнив позов, проте суд касаційної інстанції рішення скасував і визначив наступне. Дозвіл на виїзд дитини за межі України без згоди батька не позбавленого батьківських прав надається кожного разу окремо (тобто на кожен виїзд), при цьому в дозволі зазначається країна, місце перебування та строк, на який дитини буде знаходитись за кордоном.  В іншому випадку дозвіл позбавляє батька дитини брати участь у вихованні та можливості спілкування і є незаконним. 

Отже, універсального, в тому числі на майбутнє — на всі випадки життя, дозволу на виїзд дитини за межі України суд надати не має право. Тільки у випадку позбавлення батька батьківських прав.

Електронний ресурс: https://protokol.com.ua/ru/nadano_dozvil_na_viizd_za_megi_ukraini_nepovnolitnoi_ditini/

Верховний суд України висловив правову позицію щодо усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом виселення.

illus_droit_immobilier

Постанова Верховного суду України від 22 червня 2016 року № 6-197цс16

Як виняток допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного приміщення.

illus_droit_immobilierЗа змістом ч.2 ст.40 закону «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 Житлового кодексу УРСР у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці добровільно не звільняють житловий будинок або приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок
банківського кредиту чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Таким чином, ч.2 ст.109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення ст.40 закону «Про іпотеку», так і норма ст.109 ЖК УРСР.

З повним текстом постанови можна ознайомитись за наступним посиланням:

https://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/1597110F54DEE5A7C2257FE300487CD0

З боржника, який не повернув кошти за кредитним договором в належному розмірі будуть стягуватись відсотки за кредитом і пеня за відсотками в межах строку позовної давності.

1441317872-58825_1

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 29 червня 2016 розглянув справу № 6-1188цс16 за позовом «Укрсоцбанку» до боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

1441317872-58825_1При розгляді була сформована наступна правова позиція:

Відповідно до статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК ).

Визначення поняття «зобов’язання» міститься в частині першій статті 509 ЦК.

Згідно з цією нормою зобов’язання — це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «термін договору», так і «термін (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК).

Одним з видів порушення зобов’язання є прострочення — невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК).

Відповідно до частини п’ятої статті 261 ЦК за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом статті 266 ЦК після закінчення позовної давності по основній вимозі вважається, що позовна давність спливла і по додатковій вимозі (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно). Разом з тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК кредитор має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 ЦК зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуті не були, відсотки по кредиту і пеня за відсотками підлягає стягненню з відповідача в межах строку позовної давності.

З повним текстом постанови можна ознайомитись за посиланням:

https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58736523

Зміни до Конституції України щодо правосуддя.

630_360_1467182834-4440

29 червня в газеті «Голос України» опублікували Закон «Про внесення змін до Конституції України щодо правосуддя». Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування (Набрання чинності відбудеться 30.09.2016 року).

630_360_1467182834-4440Норма щодо можливості визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом МКС, набирають чинності через 3 роки з дня, наступного за днем опублікування Закону.

З дня набрання чинності цим Законом члени Вищої ради юстиції, призначені до цього моменту, здійснюють повноваження членів Вищої ради правосуддя протягом строку їх повноважень, але які не можуть тривати довше, ніж до 30 квітня 2019 р.
З’їзд суддів України обирає трьох членів Вищої ради правосуддя не пізніше трьох місяців після набрання чинності відповідним законом, що регулює діяльність Вищої ради правосуддя.

Верховна Рада України протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом передає подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та відповідні документи про обрання суддів безстроково, які не були розглянуті ВР, до Вищої ради правосуддя для розгляду питання про призначення судді на посаду. Те ж саме стосується матеріалів ВРЮ пропризначення суддів строком на п’ять років.

Судді і суди

Закон передбачає усунення парламенту від обрання суддів. Так, на посаду судді осіб призначатимуть одразу безстроково, тобто першого призначення на 5 років більше не буде. Призначення на посаду судді здійснюватиме Президент України за поданням Вищої ради правосуддя.

Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, в тому числі це стосується суддів Конституційного Суду.

На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший 30 (зараз — 25) та не старший 65 років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше 5 років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. 
Документ також передбачає:

— законом може бути визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору.
— Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом МКС.

— суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до ВР Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

— в Україні можуть діяти вищі спеціалізовані суди. 

Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Суддю також не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Що ж стосується суддів КСУ, то їх не можуть затримати чи утримувати під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, без згоди Конституційного Суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Суддю Конституційного Суду України не може бути притягнуто до відповідальності за голосування у зв’язку з ухваленням Судом рішень та надання ним висновків, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
Окремо слід відзначити, з підстав для звільнення суддів виключили порушення суддею присяги. Натомість до цього переліку включили:
— вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;
— незгоду на переведення до іншого суду у разі
ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду;

— порушення обов’язку підтвердити законність джерела походження майна.
У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Теж саме стосується видатків на діяльність КСУ та розміру винагороди судді КСУ.

Окремо документ регламентує роботу Вищої ради правосуддя (Вища рада юстиції припинить своє існування — ред.). Зокрема, Рада займатиметься наступним:

1) вносить подання про призначення судді на посаду;

2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності;

3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора;

4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади;

5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою;

6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;

7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів;

8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого.

Прокуратура

Прокуратура продовжує виконувати функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції, а також функцію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, – до набрання чинності законом про створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій.

Строк повноважень Генерального прокурора становить шість років. Одна й та ж особа не може обіймати посаду Генерального прокурора два строки поспіль.

Адвокатура

Закон передбачає, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Водночас Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Представництво виключно адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року, у судах апеляційної інстанції – з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції – з 1 січня 2019 року.

З повним текстом опубліованого Закону України можна ознайомитись за наступним посиланням: https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1401-viii

Правоуддя на Харківщині.

фемида

Ухвалено рішення по справі Харківського підприємця Олександра Соловйова.

фемидаУ всьому цивілізованому світі прийнято вважати, що перед правосуддям всі рівні. Але Феміда, що служить правосуддю в Харкові, вже звикла піднімати пов’язку і чекати сигналу, в який бік нахилити чашу терезів. Таке враження складається від абсурдності ситуації, яку можна спостерігати в справі проти харківського підприємця Олександра Соловйова.

Адвокат Соловйова Олександр Лещенко так прокоментував це судове рішення: «Во-первых, человек может быть лишен каких-то прав только на основании решения суда, вступившего в законную силу. В приговоре, предъявленном Александру, рукой судьи написано «вирок не набрав законної сили», что является прямым нарушением закона. И во- вторых, ранее было принято решение о внесении Александром денежной суммы в качестве залога. На сегодня этот залог находится в ведении суда. Он не отменен судом, не возвращен Соловьеву, и момент взятия под стражу можно считать способом давления на моего подзащитного».

З повним текстом можна ознайомитись за наступним посиланням:

https://civilforum.com.ua/infotsentr/3298-sud-vynes-reshenie-po-delu-aleksandra-soloveva-video.html

Разработка сайтов Киев   Создание сайтов Харьков Сумы